В Україні кожен має право на освіту. Проте потреби у всіх різні, оскільки кожна людина – і дорослий, і дитина індивідуальні та неповторні.

Є дітки, що потребують більшої уваги і окремий підхід для опанування навчальної програми. Причому це не «пожиттєво», а частіше за все тимчасово – через хворобу, сімейні обставини тощо. Давайте розберемось, який термін варто використовувати для таких діток.

Коректно: дитина з особливими освітніми потребами (ООП)

Некоректно: «особлива дитина», «інклюзивна дитина», «дитина з інклюзією», «інклюзятко»

 Хто такі діти з ООП?

Це діти до 18 років, яким потрібна додаткова підтримка в навчанні.

 Хто може мати ООП:

• діти з інвалідністю;
• діти з родин у складних життєвих обставинах;
• безпритульні діти, діти-сироти;
• діти, що живуть із ВІЛ/СНІД;
• діти з дислексією, дисграфією чи дискалькулією;
• ті, хто тимчасово випав з навчання через хворобу.

 Важливо: слово «особливий» тут уживається лише у сполученні «особливі освітні потреби». Тобто ми характеризуємо не дитину, а її потреби.

І завжди пам’ятаємо просте та важливе правило бебезбар’єрної мови  – спочатку  говоримо про людину, а вже потім про її риси.