Коли ми говоримо про безбар’єрність – це перш за про повагу і гідність до кожної людини, про рівний доступ до всіх можливостей в незалежності від статі, віку, фізичного та емоційного здоров’я, раси тощо.

В цьому розрізі варто поговорити про маломобільні групи — людей, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, комунікації або одержанні якихось послуг. Це люди, які відчувають складнощі під час самостійного пересування через незручне й недоступне середовище, а саме:

• люди з якимись фізичними, в тому числі тимчасовими,  порушеннями (зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо);
• люди старшого віку;
• вагітні жінки;
• діти до 7 років з батьками або особами, що їх супроводжують;
• люди зі значно більшою або меншою за середню масою тіла, значно вищі або нижчі за середній зріст.

Представники маломобільних груп населення  часто відчувають складнощі через неналежну організацію громадського простору навколо. Саме тому цей простір має бути організований таким чином, щоб будь-яка людина відчувала: для неї створені комфортні умови. Наша спільна задача – врахувати потреби всіх груп населення для загального користування всіма суспільними благами.